Світлана Гаврилюк

 

В.Сухомлинський та математика




Ідеї В.О.Сухомлинського у контексті викладання математики

 

 

                                                                         Вчитель математики

                                                         Передерій Тетяна Іванівна

 

                «Дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні,

пробудити в їхніх серцях почуття гордості,

власної гідності – це перша заповідь виховання…

Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил

дитини, які породжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися»

В.Сухомлинський

 

 

 

 

Завданням вчителя вже з перших уроків математики в школі є постійне наголошення на практичне застосування математичних знань у подальшому житті учнів. Яку б професію не обрав для себе учень в майбутньому, йому обов’язково знадобляться базові знання з математики. І не обов’язково бути економістом чи бухгалтером! Що то за кухар, який не може виміряти 2/3 стакану цукру? Що за продавець, який без допомоги калькулятору не може видати здачі? Отже, для того, щоб стати професіоналом своєї справи необхідні знання з математики. І саме вчитель у змозі заохотити учнів до вивчення предмету з метою стати висококваліфікованим робітником своєї держави. Таким методом кожен учень має відчути змогу зробити свій внесок до колективної справи – розбудови і розквіту України.

В.Сухомлинський говорив, що школа має бути не коморою знань, а середовищем думки. Тоді предмет, що його викладає вчитель, стає  не кінцевою метою його діяльності, а засобом розвитку дитини.  Найяскравішим стимулом інтересу до знань є відчуття сили знань. Почуття володаря знань пробуджується тоді, коли він сам щось безпосередньо відкриває, у чому бере участь. На своїх уроках прагну не давати учням готових тверджень, а будь-якими засобами намагаюся, щоб вони самі відкривали для себе ті або інші істини. А для цього найперші уроки в V,VI класах починаю з математичної вікторини. Адже важливо дати не тільки тверді знання по предмету, але і не відлякати школярів  строгістю  цариці наук.  Добираю цікаві задачі, малюю ілюстрації до них, та  фішки для оцінювання задач в балах. Крім того, додатково оцінюю рішення задачі за красу і оригінальність. На наступний урок пропоную  скласти самостійно задачу і розв’язати її. Чим цікавіше буде задача, чим простіше і оригінальніше розв’язування – тим вищий бал. Звичайно, майже всі учні приносять задачі, і надалі я підбираю їх по темах,  і на окремих уроках ми їх розв’язуємо.

Складання задач часто вимагає проведення міркувань, які при розв’язуванні  заданих по підручнику задач не виконуються. Тому складання задач служить розвитку творчого мислення учнів.

Творча активність і пізнавальна самостійність значно підвищується при проблемному навчанні, тобто коли учні самостійно формують проблеми, визначають гіпотези, планують і організовують пошук способів рішення   проблем, шукають шлях до їх розв’язання , аналізують результати і роблять висновки. Наприклад, коли ми вивчаємо тему «Пропорція» в 6 кл. учні вже знають, що таке відношення, і що таке члени відношення. Я записую приклади для усного рахунку на дошці,   і діти з даних відношень вибирають рівні. Разом з учнями даємо визначення пропорції, записуємо в буквеному вигляді, визначаємо крайні і середні члени пропорції. Потім вирішуємо, яка пропорція буде істиною (якщо значення її лівої частини і правої частини одне і  теж число). І зразу ж ставлю питання.

–– Чи буде 10 : 2 = 3 +2 пропорцією, адже значення лівої і правої частини однакове?

Проблемна ситуація характеризується своєрідним психологічним станом учнів – здивуванням, зацікавленістю, бажанням пояснити суперечність.

–– Ні, помічають діти, адже 10 : 2 – відношення, а 3 + 2 – сума.

Потім даю їм вірну пропорцію 6 : 4 = 15 : 10 і пропоную перемножити крайні і середні члени пропорції. Учні самостійно формулюють основну властивість пропорції.

А коли вони одержують завдання по групах – з однієї вірної пропорції скласти декілька – то немає жодного учня, який би не був залучений в пошукову роботу.

І тут з'являються перші результати.

–– Наша група знайшла дві вірні пропорції.

–– А наша група – чотири.

Учні починають доводити хто правий, а я спеціально не кажу, скільки можна скласти істинних пропорцій. Разом з колективним, в навчанні використовую також самостійне дослідження проблеми тими, що вчаться. Хай ще удома їх не покидає відчуття першовідкривачів. Знаю, що до наступного уроку багато хто з них переконається у тому, що вірних пропорцій буде вісім.

Засвоєння методів розв’язування більш складніших задач потребує від учня напруженої, активної та кропіткою самостійної роботи. Хочу нагадати вислів відомого математика Д. Пойа, який учень повинен пам’ятати завжди: «Розв’язування задач – практичне мистецтво, подібне до плавання, катання на лижах, чи грі на фортепіано; навчитися його можна, тільки беручи приклад з кращих зразків та постійно практикуючись… Та пам’ятайте: якщо ви хочете навчитися плавати, то сміливо входьте в вводу, а якщо хочете навчитися розв’язувати задачі, то розв’язуйте їх».

                Я люблю малювати, і це допомагає мені готуватися до уроків. Наприклад, готуючись до уроку, « Прямокутна система координат» виготовляю картки з цікавими малюнками. Такі завдання настільки зацікавлюють учнів, що вони самостійно починають складати подібні завдання і грають один з одним на перервах. В результаті тема засвоєна всіма учнями майже стовідсотково.

 В.Сухомлинський  писав, що у грі розкривається перед дітьми світ, творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку. Школярів завжди приваблює нове, цікаве. Тому й добираю  для усної лічби задачi-вiршi, задачі комбінованого характеру, задачi-жарти, вправи на логічне мислення i увагу, вправи з кодованими відповідями, якi сприяють розвитку кмітливості, лічилки та фізкультхвилинки, що виховують уважність, допомагають засвоювати матеріал. Чисто математичні завдання пов’язую  iз знаннями дiтей про природу, тварин, навколишнiй свiт. Завдяки цьому навантаженню збiльшується науковий кругозір школярів.

Всі, будь ласка, підведіться  – раз-два-три,

        Якщо зможете, всміхніться – раз-два-три.                             

                               Сонце кличе на подвір’я – раз-два-три.                         

                               Всім нам хочеться погратись, так чи ні?

 ( Якщо відповідь «так», діти плескають в долоні, якщо «ні» – піднімають руки вгору, якщо не можуть дати відповідь руки – схрещують на грудях.)

                               Роги є у бегемота – зразу два,

                               П’ять помножити на вісім – 32.

                               А у гамі 8 ноток,

                               Так чи ні?

                               Всі ми бачимо жирафу у вікні.

                               Є чотири океани на Землі.

                               Є наука про рівняння,

                               Так чи ні ?

                               Кількість ніг сороканіжки,

                               Ще додайте лапки кішки,

                               Поділіть все на чотири:

                               Відповідь – сорок чотири.

                               Так чи ні?

   Руки вгору піднімайте   раз-два-три,

   І сусіда не штовхайте  раз-два-три,

   Вліво, вправо поверніться –   раз-два-три,

   Один одному всміхніться–   раз-два-три.

З метою розвитку особистості дитини я використовую інтерактивні методи у навчально-виховній діяльності

  Сухомлинський вважав, що колектив – це завжди ідейне об'єднання, що має визначену організаційну структуру, чітку систему взаємозалежностей, співробітництва, взаємодопомоги, вимогливості, дисципліни і відповідальності кожного за всіх і всіх за кожного. Інтерактивне навчання суттєво впливає на свідомість і почуття особистості з метою виховання компетентного й відповідального учня який є вільною і водночас законослухняною, високоморальною, соціально та політично активною особистістю, повноправним членом шкільного колективу; на формування в учнів громадських поглядів, почуттів та переконань, належної поведінки, єдності слова і діла.

Для того, щоб охопити весь необхідний навчальний матеріал і глибоко його вивчити, планую роботу заздалегідь. Учням даю випереджаючі завдання з відповідних тем. На одне заняття підбираю одну або дві інтерактивні вправи. Під час інтерактивної вправи даю учням час подумати над завданням, важливим є обговорення. Інтерактивна вправа визначає кінцевий результат.

Однією з таких вправ є «Мозковий штурм». Це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень шляхом вільного висловлювання думок всіх учасників. Як свідчить практика, шляхом «мозкового штурму» всього за кілька хвилин можна визначити десятки ідей. На уроці називаю тему дискусії і запрошую учнів узяти участь у обговоренні шляхом «штурму», який організовую за такими етапами:

•    Усі учасники пропонують ідеї щодо розв'язання порушеної проблеми.

•     Ідеї записуються на дошці.

•     Якщо група вважає кількість поданих ідей достатньою, запис їх припиняється.

•     Після того як майже всі ідеї зібрані, вони групуються, аналізуються і відбираються.

•     Вибираються ті, що можуть допомогти розв'язати порушену проблему.

Під час проведення «мозкового штурму» дотримуюся таких правил:

•    збираю якомога більше ідей щодо розв'язання завдання або проблеми;

•    змушую працювати уяву учнів, не відкидаючи жодної ідеї;

•     подаю кілька своїх ідей або розвиваю ідеї інших;

•     не обговорюю і не критикую ідеї інших.

Ситуації колективного учіння дають школяреві можливість співпрацювати в різних групах. Кожен школяр своєрідно переживає когнітивну ситуацію, а разом із тим психологічну і соціальну, постійно перебуваючи в стані зміни між особистісних зв'язків, досвіду пізнання й оцінок, дій і сподівань. Серед інтерактивних технологій кооперативного навчання можна виділити такі інтерактивні вправи: „Карусель", „Синтез думок", „Діалог", „Спільний проект", „Пошук інформації", „Коло ідей".

На мою думку, за умов інтерактивного навчання учень може навчатися робити свідомий вибір серед широкого спектра альтернатив і брати на себе відповідальність приймати самостійні рішення, щодо розв'язку задач та вправ. Важливо, що кожен може це робити свідомо й грамотно. У результаті застосування інтерактивних технологій створюються сприятливі можливості й для духовного розвитку особистості, а також ефективному процесу соціалізації. Слід зазначити, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процес засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю. найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція - 5 %, читання - 10 %), а найбільш інтерактивного (дискусійні групи - 50 %, практика через дію - 75%, навчання інших чи негайне застосування - 90 %), тому можна сформувати кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

                 Школярам, які нічим не заявляють про свою індивідуальність і неповторність, нічим не цікавляться, пропонуються завдання, які б були для них не тільки обов'язком, але перш за все, цікавим моментом їх діяльності, щоб вони відчували гордість за виконану роботу. До таких форм відноситься випуск математичних газет, складання кросвордів, умов задач за поданим розв'язком, участь у позакласних математичних заходах. Таким чином намагаюся виховувати зацікавленість у кожного учня до вивчення математики, що в свою чергу призводить до якісних змін в навчальному процесі навіть у учнів з малорозвиненими здібностями до математики.

Десятки, сотні ниток, що духовно зв'язують вчителя і того хто вчиться, - це ті стежини, що ведуть до людського серця, ця найважливіша умова дружби, товариства вчителя й учнів. Вчителя й учнів повинна поєднувати духовна спільність, при якій забувається, що педагог - керівник і наставник. Виховання без дружби з дитиною, без духовної спільності з ним можна порівняти з блуканням у потемках.

“Інтерес підтримується успіхом, до успіху веде інтерес. А без успіху, без радісного переживання перемоги над труднощами немає інтересу, немає розвитку здібностей, немає навчання, немає знання.”

Отже, Сухомлинський показує: діти повинні постійно переживати радість успіху, подолання труднощів. Не можна давати дитині відчути, начебто він гірший від інших, не здатний, відстає, не можна принижувати його гідність: він не винуватий в тому, що думає повільніше від інших. Постійно підтримувати дитину, не ставити їй поганих оцінок, не ставити їй ніяких оцінок, поки вона не досягне успіху. Оцінювати не знання саме по собі і не старанність, а саме просування вперед, цей результат з'єднання знання зі старанністю. “Навчання – праця, серйозна праця дитини, отже, воно повинно бути радістю, тому що праця, успіх у праці, подолання перешкод у праці, його результат – усе це надійні джерела людської радості.”

 Хай звичними для учнів на кожному уроці стануть питання: «Як шукати розв’язання? Як здогадатися»? А найбільша нагорода для мене це те, що після дзвінка вони не йдуть на перерву, а, зібравшись навколо вчительського столу, продовжують сперечатися, обговорювати те, що було на уроці.



Создан 09 окт 2018