Світлана Гаврилюк

 

Нестандатрні форми навчання, як засіб підвищення навчально-пізнавальної активності учнів, формування їх самостійного розвитку

Висту на районному МО



Доброго дня, шановні колеги!Я рада вітати вас. Сьогодні іноді можна почути, що математика складна, суха і нецікава наука. Людей, які люблять математику, це вражає й ображає. Математика сувора, але красива й глибока, як чиста криниця. А завдання вчителя і полягає в тому, щоб розкривати перед учнями її емоційний бік, чуйну і вродливу стать. Як краще цього домогтися? Красивими, цікавими уроками. Уроками, які пробуджують цікавість і працьовитість, фокусують увагу і зосередженість. Отже,. 

(Слайд 1)

      Сьогодні ми з вами говоритимемо на тему «Нестандатрні форми навчання, як засіб підвищення навчально-пізнавальної активності учнів, формування їх  самостійного розвитку». Тема спрямована на розвиток  творчої  особистості  учнів, сприяє розвитку самостійності  мислення  учнів та їх  вмінню аргументовано давати особистісну оцінку прочитаному.

У В.О.Сухомлинського є дуже відомий вислів

(Слайд 2)

Страшна небезпека - це неробство за партою; неробство шість годин щодня, неробство місяці і роки. Це розбещує, морально калічить людину - і ні що не може відшкодувати того, що упущено в найголовнішій сфері, де людина повинна бути трудівником.Щоб  цього не сталося слід  використовувати  нестандартні  уроки, нетрадиційні  види  роботи  на  уроці.

(Слайд 3)

У нашій школі разом з вчителями  була проведена рольова гра.Вчителі «приміряли» ролі учнів, лікаря, мами, свекрухи,шкільної прибиральниці тощо. Усі вони відповідали на одне запитання: «Яка мета освітнього процесу?». Ось які отримали результати:

Восьмикласниця говорить, що мета освітнього процесу: навчити, як жити далі.

Мама: дати знання, необхідні дитині для  продовження освіти,навчити дітей самостійно приймати рішення, допомогти у становленні життєвої позиції, навчити вчитися.

Свекруха: дати дітям все необхідне для життя.

Лікар: знання – знаннями, а головне, щоб усі діти були здорові.

ГромадянинУкраїни: навчити думати, жити відповідно людській моралі.

Вчителька: розкрити здібності дитини,допомогти дитині стати гарною людиною, громадянином своєї країни,промінцем світла висвітити всі „темні місця”, зацікавити дітей, хай думають своєю головою, зроблять світ яснішим, радіснішим.

Шкільна прибиральниця: щоб у школі було тихо, ніхто не кричав, не смітив.

Учениця з „камчатки”: щоб урок був коротший, головне – дати учневі спокій і не чіплятися.

Професор: потрібно особистості взагалі дати спокій, нехай дитина сама, якщо хоче, вчиться з книжок, здає іспити екстерном, і тоді освіта буде його особистою метою.

Мета освіти! Видається, така вона далека від учителя, який обдумує свій черговий навчальний день, особливо коли це вчитель математики. Чому сааме вчитель математики? Та тому, що саме він перебуває під постійним контролем різного рівня, причому вимоги до знань його учнів постійно зростають. Можна подумати, що тут уже не до високих цілей: становлення особистості дитини, її самовизначення і самореалізації. Знання, знання, знання – ось реальна мета, що стоїть перед учителем. Але, за великим рахунком, все упирається в мету, якої добивається викладач. Якщо для нього головне – програма, успіх її проходження, то можна побудувати урок за таким планом: підібрати дві-три незвичайні задачі, щоб привернути увагу дітей, розв’язати їх з классом усно, потім продиктувати формулювання теореми, котр услід за программою вивчити на цьом уроці, чітко виділити, що дано, що потрібно довести, потім методом сократівської бесіди фронтально довести теорему, з послідовним записом її на дошці і, відповідно, в зошитах учнів. На закінчення уроку можна дати учням завдання прочитати доведення теореми в підручнику і розв’язати на дошці ще дві-три задачі на її застосування, викликавши двох тямовитих дітей, щоб не витрачати часу і щоб урок закінчився „гладенько”. Якщо не відволікатися на тих, хто не встигає слідкувати за думкою вчителя, записувати умови задачі і теореми, думати в запропонованому вчителем темпі, осмислювати ідеї, котрі так гарно і швидко генерують п’ять-шість сильних учнів (опора вчителя) і так грамотно узагальнює і формулює, то вчителю таким уроком можна цілком задовольнитися.

Однак, якщо думати про всіх дітей, якщо головне – не програма, а дитина, то зміняться не лише акценти уроку, вся його конструкція, але й стиль спілкування вчителя і учня, учнів один з одним, зміниться ставлення учнів до процесу навчання.

(Слайд 4)

Більш-менш завершений відрізок педагогічного процесу в класно-урочної системи навчання - це урок. За образним висловом Н.М. Ворзелян "Урок - це сонце, навколо якого, як планети, обертаються всі інші форми навчальних занять".

Що таке урок?  До теперішнього часу в педагогічній науці переважаючою є думка, згідно з якою урок - це систематично застосовувана для вирішення завдань навчання, виховання і розвитку учнів форма організації діяльності вчителів та учнів у певний відрізок часу.

      Одноманітність уроку , коли на ньому протягом декількох років повторюються в незмінному порядку : перевірка домашнього завдання , опитування , повідомлення нового , його закріплення і знову - домашнє завдання , поступово викликає в учнів нудьгу , притупляє їх увагу . Можна уникнути цього , створивши оптимальні умови учням відповідно до їх можливостей.Ці проблеми вирішує нетрадиційний урок
 
(Слайд 5

 

У зв’язку з тенденцією зниження інтересу учнів до навчальної діяльності у шкільну практику почали входити нестандартні форми уроків. Вони з’явилися в середині 70-х років ХХ століття. З того часу форми проведення цих уроків стали більш численними й різноманітними. Якоюсь мірою вони набули буденності в шкільному житті, навіть до класичних уроків учителі включають елементи нестандартності.

         Сьогодні нестандартні (нетрадиційні) уроки є звичайною ознакою будь-якої школи, можна навіть говорити про „моду” на той чи інший тип уроку, та ставлення до них не можна назвати однозначним. Зрозуміло, що незвичайні за змістом, організацією, такі заняття приваблюють школярів, сприяють розвитку особистих здібностей. Але ці уроки вимагають значних витрат часу від учителя та учнів.

Час не стоїть на місці. Суспільство потребує від людини певних умінь, які можна застосувати на практиці; уміння мислити, а не накопичувати певну суму знань і поглядів; комунікабельності – уміння працювати у злагоді з іншими і спільно доходити мети. Саме тому ми, вчителі, усвідомили необхідність застосування під час викладання предмету таких форм і методів, які б збуджували творчість учнів, створювали атмосферу розкутості, емоційного піднесення.

Нестандартні форми роботи є актуальними, оскільки в підлітковому віці спостерігається потреба у створенні власного світогляду. Прагнення до дорослості. Бурхливий розвиток фантазії та уяви, спрямованість на самовираження в суспільстві.

       Актуалізація проблеми нестандартних уроків та їхній вплив на всебічний розвиток дитини пов’язана насамперед із загальновизнаним фактом низького рівня готовності дітей до життя за межами школи.

(Слайд 6)

      Сьогодні нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що не має традиційної структури. Такі уроки не вкладаються (повністю або частково) в рамки виробленого і сформованого дидактикою. Учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи.

Слайд7

         Для  нетрадиційного уроку характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання — оволодіння готовими знаннями, пошук нових форм викладу, розкриття внутрішньої сутності явищ через гру, змагання або нетрадиційні форми роботи з дітьми, використовувати власні дидактичні матеріали, часто саморобні і тим більше корисні для учнів. Проведення нестандартних уроків робить процес навчання інтенсивним, бо створює атмосферу змагання, виховує вміння співпрацювати.

         Такі уроки сприяють розвитку творчості, формуванню власних поглядів на проблеми, які слід вирішити.

         Під час цих занять школярі вчаться зіставляти, узагальнювати, систематизувати, розвивають мовлення.

(Слайд 8)

 

        Але  у нестандартного уроку є свії плюси та мінуси. Розглянемо їх .

 Плюси:

  • Ø Активна навчально-пізнавальна діяльність
  • Ø Спосіб «пожвавленості»,  комфортності  уроку;
  • Ø Комунікація та співпраця;
  • Ø Дотримується здоров'єзберігаючий режим;
  • Ø Атмосфера творчого пошуку, позитивного світосприйняття
  • Ø Праця між учителем та учнями проходить  за схемою «суб'єкт – суб'єктні відношения».

Мінуси:

  • Ø Нетрадиційні уроки є тільки одним із видів урока, тому їх слід проводити по можливості не часто;
  • Ø Не завжди зміст матеріалу теми  може бути в нетрадиційній формі;
  • Ø Дані уроки потребують попередньої підготовки вчителя;
  • Ø Весь зміст навчального предмету не може бути подано через нетрадиційні форми.

(Слайд9)

         Відомо, що діти йдуть до школи за спілкуванням з друзями, з учителем. Найбільшу радість і задоволення вони повинні отримувати від роботи на уроці. Розкрити особистість учня можливо, якщо учитель йтиме на урок не тільки зі знаннями навчального матеріалу, методів і прийомів навчання, а й з різноманітними і цікавими способами та прийомами організації праці учнів. У зв’язку з цим сучасний вчитель шукає нові ефективні засоби і методи навчання і такі методичні прийоми, які активізували б думку школярів, стимулювали б до самостійного здобуття знань. Багато вчителів вже ввели в практику  своєї роботи  форми уроків, які можна згрупувати так:

l  бінарні уроки;

l  інтегровані (міжпредметні) уроки;

l  уроки – дискусії (урок – діалог, урок - диспут, урок – засідання, урок – круглий стіл, урок – прес-конференція, урок – семінар);

l  уроки – дослідження (урок – знайомство, урок – панорама ідей, урок «Що? Де? Коли?»);

l  уроки звіти (урок – аукціон, урок – захист, урок – композиція, урок – концерт, урок-презентація, урок – ярмарок, урок – екзамен);

l  уроки – змагання (урок – конкурс, урок – турнір, урок – мозкова атака );

l  уроки – мандрівки (урок – екскурсія, урок – марафон, урок – подорож);

l  уроки – сюжетні замальовки (урок – віночок, урок – казка, урок – картинна галерея, урок – фестиваль, урок – ранок)

(Слайд 10)

      Серед методів, які спрямовані на активізацію пізнавальної діяльності учнів, важлива роль належить самостійній роботі.

     Термін самостійна робота вживають у різних значеннях. Часто так називають окремі уроки, присвячені самостійному виконанню завдань, дуже схожі на контрольну роботу. Але це один із видів самостійної роботи, причому не основний.

     У термін "самостійна робота" ми вкладаємо значно ширший зміст: це самостійне виконання завдань, математичні диктанти, тести, математичні олімпіади, робота в парах, групова робота, виконання домашніх завдань.

     Навчатись можна не тільки зі слів учителя, не тільки під час колективного розв’язування задач, а й самостійно. В умовах звичайної загальноосвітньої школи корисно час від часу пропонувати учням різні види самостійної роботи.

    Працюючи самостійно, учні як правило глибше вдумуються в зміст опрацьованого матеріалу, краще зосереджують свою увагу. Знання здобуті в результаті самостійної роботи бувають міцнішими, крім того під час такої роботи в учнів виховується наполегливість, увага, витримка

(Слайд 11)

     У своїй роботі я використовую метод, коли «сильний» учень самостійно вивчає навчальний матеріал. А потім після відповідної роботи з вчителем  індивідуально працює із «слабким», або ж виступає в ролі вчителя. Цей метод  має гасло «Навчаючись сам – вчу інших». Крім того,  я привчаю учнів читати підручник,  самостійно аналізувати зміст прочитаного, виявляти головне, знаходити те, про що вчитель не говорив, пояснюючи навчальний матеріал.

(Слайд 12)

      Найчастіше на  таких уроках можна застосовувати мультимедійні презентації або компютерні програми. Це і тренажери, і усні рахунки, логічні завдання.

     Можливості комп'ютера дозволяють збільшити обсяг пропонованого для ознайомлення матеріалу. Багато вчителів відзначають, що при цьому значно зростає інтерес дітей до знань, підвищується рівень пізнавальних можливостей.

     Мультимедійні презентації – це зручний та ефектний спосіб представлення інформації за допомогою комп'ютерних програм. Він поєднує в собі динаміку, звук і зображення, тобто ті фактори, які найбільш довго утримують увагу дитини.

    Одночасні впливи на два найважливіших органу сприйняття (слух і зір) дозволяють досягти набагато більшого ефекту. Таким чином, полегшення процесу сприйняття і запам’ятовування інформації з допомогою яскравих образів – це основа будь-якої сучасної презентації. Більш того, презентація дає можливість вчителю самостійно скомпонувати навчальний матеріал виходячи  з  особливостей конкретного класу, теми, предмета, що дозволяє побудувати урок так, щоб домогтися максимального навчального ефекту. Використання мультимедійних презентацій на уроках поєднує в собі багато компонентів, необхідних для успішного навчання школярів.

    Так на уроках алгебри в 7 класі при вивченні теми «Формули скороченого множення» використовую тренажер, який допомагає учням правильно визначати елементи формул. На уроках геометрії використовую презентації «Подорож до трикутного лісу», яка дозволяє  закріпити знання ознак рівності трикутників. У 5 класі при засвоєнні теми «Множення та ділення десяткових дробів на  розрядну одиницю»  використовую гру-тренажер «Створи квітник». У 6 класі при перевірці знань учнів з теми «Дії із звичайними дробами» використовую тренажер «Арифметичні дії із звичайними дробами».

(Слайд13)

      Одним із видів самостійної роботи є математичні олімпіади. Метою популяризації математичних ідей та підтримки талановитих школярів, розвиток їх інтелектуальних здібностей є проведення математичних олімпіад, конкурсів "Кенгуру", на яких проявляються творчі здібності школярів і які вимагають від учня самостійного розв’язання різних завдань, тестів, і т. д. Для учнів олімпіада є способом перевірки і утвердження свого покликання і одним з видів самостійної роботи.

(Слайд14)

 

     У своїй педагогічній практиці я майже на кожному уроці використовую нестандартні форми роботи з метою зацікавити дітей, спонукати їх до творчо активної дії.  Наприлад, урок-ескурсія. Екскурсію варто розглядати як органiзацiйну форму навчання.  Саме слово «екскурсія» (лат. «вибігаю»)  вказує на те,  що навчальне заняття проводиться поза класом, чи школою, в природі, на виробництві, в музеї, на виставці тощо.

            Так у 5 класі при вивченні теми «Десяткові дроби» разом з учнями ми йдемо до магазину. Спостерігаємо як працює продавець. Досліджуємо асортимент та ціни на нього. В класі обговорюємо практичнее застосування цих дробів, дій з ними, округлення.      

(Слайд15)

           Після вивчення теми «Чотирикутники» в 8 класі я виставляю на аукціон  геометричні фігури: паралелограм, трапецію, прямокутник, ромб, квадрат. Завдання команд: « Купити  фігуру», вказавши якусь її властивість. Фігура дістається тій команді, яка повідомила останньою її властивість. Потім виставляється інша фігура... Перемагає команда яка « купила » найбільше число фігур.

(Слайд 16)

         На уроках математики у 5 класі часто для актуалізації опорних знань використовую кросворди, вікторини «Чи уважний ти?», «Хто? Що? Чому?», ребуси. Такі види роботи активізують учнів: і навіть ті, хто часто сидить пасивними спостерігачами, включаються в роботу.  Для старшокласників я використовую інтерактивні методи „Мікрофон”, «Займи позицію», метод «Прес», «Дерево рішень». Цікавими на мій погляд є проведення ігор «Упізнай героя», «Математичний футбол», «Математичне лото», «Колесо фортуни», «Поле чудес», естафети

(слайд17)

 «Лабіринти»,

(слайд 18)тощо.

        Урок-подорож – це стежка, якою  вчитель  веде дітей  у  світ поетичного, музичного  й  живописного творів, збагачуючи  їх  лексику,  що  передає  зорові  й  слухові  відчуття, підвищуючи життєві  компетенції  учнів і  уміння  слухати, спів ставляти свою  точку  зору з думкою  інших, самостійно робити  висновки, узагальнювати, спілкуватися в колективі, відчувати  себе  комфортно під  час навчання, де  кожен  вчиться  успішно і  підвищує  свої  інтелектуальні  можливості.

       Практично  кожний  мій  урок починається  епіграфом, який  увиразнює  тему, створює  певний   настрій  на   уроці,  змушує  замислитись, а  іноді  є  проблемним  питанням  уроку. Переважно  це  висловлювання  видатних  представників  математики. 

       На  уроках  контролю використовую  різні  форми  перевірки  засвоєння знань  учнями: тестування, математичні диктанти, вікторини,  усне  опитування, індивідуальні завдання, творчі  завдання  типу виріши проблему  тощо.

     Широко  використовую роботу  в групах, в  парах, «Мозковий  штурм».

     У процесі  підготовки  до  кожного  уроку  я завжди  спочатку  планую , що   потрібно  зробити,  а  вже  потім  вирішую яким  чином  можу  все  це  реалізувати  на  уроці.  На  мій  погляд,  будь-який  тип  уроку  повинен  бути  насиченим  різними  видами  завдань для  учнів, бути  динамічним  і  цікавим.

 (Слайди 19-29)

         Під час цих ігор всі активно працюють, думають, прагнуть виявити свої знання. А.С. Макаренко говорив: „У дитячому віці гра – це норма і дитина повинна завжди гратися, навіть коли робить серйозну справу”. Я часто цитую ці рядки дорослим і дітям. І завжди переконуюся, що це доречний вислів.

        Гра супроводжує людину протягом усього життя, протягом усього існування людства. Адже, в якійсь мірі, усе наше життя – це гра. Навіть стаючи дорослими, опиняючись у певних життєвих ситуаціях, ми відчуємо себе в тій чи іншій ролі. А для дитини гра – це основний вид діяльності, це засіб взаємодії з навколишнім світом, засіб його пізнання. Гра – королева дитинства. Учитель математики завжди дбає про те, щоб зацікавити учнів предметом, кинути в їхні душі зерна самостійного мислення. І щоб цей грунт був справді живим, благодатним, а отже і урок математики мусить поєднати в собі все це. Особливо важливо зацікавити учнів математикою в перші роки їхнього навчання. Поєднання серйозного аналізу і захоплюючої гри – ось що, на мою думку, може сприяти тому, щоб учні зрозуміли чудову красу, духовну звабливість математики і захопилися нею назавжди.

(Слайд30)

     «Працю вчителя ні з чим не можна ні порівняти, ні зіставити . Ткач уже через годину бачить плоди своєї праці.Сталевар через кілька годин радіє з вогненного потоку металу - це вершина його мрії; орач, сіяч, хлібороб через кілька місяців милується колосками і жменею зерна, вирощеного на полі… А вчителеві треба працювати роки і роки, щоб побачити предмет свого творіння; буває минають десятиріччя, і ледве-ледве починає позначатися те, що ти замислив; ніхто так часто має почуття незадоволення, як учитель; ні в якій справі помилки і невдачі не приведуть до таких тяжких наслідків, як в учительському. Учитель зобов’язаний працювати тільки добре; кожна крихта твоєї людської краси–це його безсонні ночі, сивина, неповоротні хвилини його особистого щастя - так,учителеві часто буває ніколи подумати про себе, бо він змушений думати про інших ,і це для нього не самопожертва, не покірливе підкорення долі, а справжнє щастя особистого життя».

В.О.Сухомлинський.

(Слайд31)   

       Отже, як навчити своїх учнів вчитися, мислити самостійно та вслуховуватися у кожне слово?  Вихід один: дати можливість дітям самим шукати відповідь. Тому необхідно навчити їх думати. Результат нашої спільної праці відгукнеться: навчившись думати самостійно, мої учні самі зможуть оволодіти знаннями та аналізувати проблеми. Механізм цієї роботи буде працювати все життя. Ось тоді, можливо, і буде реалізовано призначення освіти.

       Дякую за увагу!



Создан 28 мар 2016